Проєкт закону про національні спільноти

Зауваження і пропозиції

Правління Демократичної спілки угорців України

та Правління Товариства угорської культури Закарпаття

до проекту

ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«Про національні спільноти Україні»

Розглянувши надісланий нам Управлінням національностей та релігій Закарпатської ОДА законопроект «Про національні спільноти Україні» (http://kompravlud.rada.gov.ua/uploads/documents/34043.pdf ) Демократична спілка Угорців України та Товариство угорської культури Закарпаття, перед усім зазначає, що даний документ по суті є зміненим і доповненим варіантом законопроекту «Про національні меншини в Україні», який 01.06.2021 р. був розміщений на веб-сторінці Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин (http://kompravlud.rada.gov.ua/uploads/documents/33987.pdf), до якого нами були підготовлені і 3-го червня 2021 р. до вказаного Комітету ВРУ надіслані зауваження і пропозиції.

Законопроект «Про національні меншини в Україні», був обговорений 4-го червня 2021 р. на засіданні вказаного Комітету в режимі On-line також і за нашою участю. Наші зауваженні і пропозиції до законопроекту були підтримані, зокрема: ГО «Русская община Украины», Міжрегіональним об’єднанням «Румунська спільнота України», Всеукраїнською національно-культурною молдавською Асоціацією, ГО «Союз уральских народов Украины», ОО «Родина», ГО «Люди звідси і звідусіль», ГО «Международный педагогический клуб», Інститут правової політики імені Ірини Бережної, Міжнародна платформа «Глобальні права мирних людей».

Тому, по перше, у зв’язку з подібністю, у значній мірі тотожністю текстів вищезгаданих законопроектів, наводимо без змін свої зауваженні і пропозиції, які були викладені до законопроекту «Про національні меншини в Україні», в яких спробували навести ті положення Конституції України і чинних для України міжнародних договорів, які підлягають врахуванню-імплементації при проектуванні закону про національні меншини.

Нормативно-правова база, яка регулює цю сферу суспільних відносин в Україні вже сформована, і складається, зокрема, з відповідних норм Конституції України, Декларації прав національностей України від 1 листопада 1991 року, чинного Закону України «Про національні меншини в Україні», приписів низки міжнародно-правових документів, зокрема, законів України про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, а також низки рішень Конституційного суду України, зокрема, № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, якими встановлено, що у межах і порядку, що визначаються законами України, поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин, а також що у державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п’ятої статті 53, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

Окремі правила щодо реалізації таких прав, які у значній мірі суперечать як букві так і духу вищенаведених правових актів містяться, зокрема, в законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Деякі положення цих документів суттєво звужують гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України права національних меншин, що на нашу думку є очевидним, незважаючи на рішення Конституційного Суду України, які визнали ці закони такими, що відповідають Конституції України. Таке наше твердження ґрунтується також на висновках і рекомендаціях Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) Щодо положень Закону про освіту від 5 вересня 2017 року № 902/2017 від 11 грудня 2017 року та Щодо положень Закону про забезпечення функціонування української мови як державної № 960/2019 від 9 грудня 2019 року.

З метою з’ясування відповідності окремих норм запропонованого Комітетом Верховної Ради України проекту закону України «Про національні спільноти в Україні» імперативам Конституції України (К.), положенням Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (Р. К.) та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин(Є. Х.), а також нормам чинного Законом України «Про національні меншини в Україні» (Н. М.) в нижченаведений таблиці здійснимо їх порівняння.

Таблиця.

Текст запропонованих норм Проекту Закону

Відповідні положення Конституції (К.), міжнародно-правових документів: (Р. К.) і (Є. Х.), а також Закону України 1992 р. (Н. М.)

Висновки – пропозиції

Право на освіту рідною мовою

Стаття 4. Гарантії в сфері реалізації прав національних спільнот в Україні.

2. Держава гарантує всім громадянам України, що належать до національних спільнот, права на:

вивчення та користування рідною мовою;

Стаття 13. Право на освіту

1. Громадяни, які належать до національних спільнот, мають право вивчати та навчатися мовою відповідної національної спільноти у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства. Порядок реалізації права на освіту національних спільнот визначають Закон України «Про освіту» та спеціальні закони у цій сфері. Порядок викладання мови національної спільноти та української мови як державної визначається в установленому законодавством порядку за результатами консультацій з відповідними національними спільнотами.

К. Част. 2 Ст 22.:

«При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.»

К. Част. 5 Ст. 53:

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Н. М. Ст. 6:

«Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою …»

Є. Х. Част 2. Ст. 8:

2. Стосовно освіти і щодо тих територій, на яких регіональні мови або мови меншин традиційно не використовуються, Сторони зобов’язуються, якщо чисельність осіб, що вживають регіональну мову або мову меншин, це виправдовує, дозволяти, заохочувати або забезпечувати викладання регіональною мовою або мовою меншини чи вивчення такої мови на всіх відповідних рівнях освіти.

Р. К. Част.1. Ст. 13.:

1. В рамках своїх освітніх систем, Сторони визнають за особами, які належать до національних меншин, право створювати свої власні приватні освітні та учбові заклади і керувати ними.

Част. 2. Ст. 14.

2. У місцевостях, де традиційно проживають особи, які належать до національних меншин, або де вони складають значну частину населення, у разі достатньої необхідності, Сторони намагаються забезпечити, по можливості та в рамках своїх освітніх систем, особам, які належать до цих меншин, належні умови для викладання мови відповідної меншини або для навчання цією мовою.

У запропонованому тексті відсутнє право на навчання рідною мовою, тобто фактично заперечується, скасовується конституційна гарантія права на навчання рідною мовою.

Притому, що обґрунтуванням цього слугує «звичайний» закон України, а не припис К., та/або міжнародного договору.

Тому, щодо пропозиції регулювання здійснення права на освіту маємо підстави стверджувати про замах авторів проекту закону на порушення закріплених у К. і міжнародних документах, а також таких, що практикуються (традиційні) права національних меншин на освіту рідною мовою.

Право на користування рідною мовою

Стаття 11. Використання мов національних спільнот

1. Кожна особа, яка належить до національної спільноти, має право на вільне і безперешкодне використання мови своєї спільноти приватно та публічно, в усній і письмовій формі в межах, що не суперечать законодавству України.

2. Публічні заходи представників національних спільнот, зокрема, збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи, доступні або відкриті для учасників таких заходів вільно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постійно, періодично, одноразово або час від часу, можуть проводитися мовами національних спільнот.

3. Культурно-мистецькі, розважальні та видовищні заходи, організаторами чи одним з організаторів яких виступають національно-культурні товариства, можуть проводитися мовою національних спільнот. Організатор може забезпечити синхронний переклад, дубляж або інші засоби перекладу державною мовою. Супровід (конферанс) до таких заходів може бути виконаний мовами національних спільнот. В такому випадку організатор заходу забезпечує синхронний переклад або дубляж супроводу (конферансу) державною мовою.

4. Мови національних спільнот можуть використовуватися в рекламі, в тому числі в друкованих засобах масової інформації, на радіо і телебаченні.

5. На видавців, які видають видавничу продукцію мовами національних спільнот за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету, не поширюється обов’язок видавати 50 відсотків видавничої продукції, виданої ними впродовж відповідного календарного року, державною мовою.

6. За запитом особи, яка належить до національної спільнот, для надання їй допомоги, в тому числі екстреної, послуг може бути використана мова національної спільноти у разі, якщо це буде прийнятним для надавачів допомоги, послуг.

7. Офіційні назви органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, що виконані державною мовою, можуть дублюватися мовами національних спільнот за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування в межах відповідної територіальної громади.

8. Написи на дорожніх знаках, вивісках та інших покажчиках назв географічних об’єктів та об’єктів топоніміки на території України в межах відповідної територіальної громади можуть подаватися мовами національних спільнот поряд з державною мовою на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування в межах відповідної територіальної громади.

9. Оголошення, афіші, інші інформаційні матеріали про культурномистецькі та видовищні заходи і вхідні квитки можуть дублюватися мовою національної спільноти в межах відповідної територіальної громади.

10. Інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб’єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування) може подаватися з одночасним дублюванням мовою національної спільноти за рішенням відповідного суб’єкта в межах відповідної територіальної громади.

11. У населених пунктах, де традиційно проживають особи, які належать до національних спільнот, або де вони складають значну частину населення, допускається поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних державною мовою та дубльованих мовою національних спільнот.

К. Част. 2. Ст 1:. «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України»

Є. Х. Ст. 8:

a) у кримінальному судочинстві: iii) передбачити, щоб клопотання і докази, у письмовій чи усній формі, не розглядалися як неприйнятні виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини;

b) у цивільному судочинстві: iii) дозволяти подання документів і доказів регіональними мовами або мовами меншин;

c) під час судового провадження у справах, що стосуються адміністративних питань: iii) дозволити подання документів і доказів регіональними мовами або мовами меншин, у разі необхідності із залученням усних і письмових перекладачів;

2. c) не заперечувати дійсність для сторін процесу юридичних документів, складених в межах країни, виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини.

3. Сторони зобов’язуються забезпечити наявність складених регіональними мовами або мовами меншин найбільш важливих національних законодавчих актів і тих документів, які зокрема стосуються осіб, що вживають ці мови, якщо їх наявність не забезпечена іншим шляхом.

Є. Х. Ст. 10:

– Україна: «зобов’язується визнати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право на вільне і безперешкодне використання мови своєї меншини, приватно та

публічно, в усній і письмовій формі»; та « … намагається забезпечити, по можливості, умови, які дозволяють використовувати мову відповідної меншини у спілкуванні цих осіб між собою та з адміністративними властями»;

– Україна «зобов’язуються дозволяти і/або заохочувати:

a) використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування;

c) публікування органами регіональної влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;

d) публікування органами місцевої влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;

e) використання органами регіональної влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;

f) використання органами місцевої влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;

g) використання або прийняття, у разі необхідності паралельно з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних правильних форм написання назв місцевостей регіональними мовами або мовами меншин.

4. c) задоволення у міру можливості прохань державних службовців, які володіють регіональною мовою або мовою меншини, про призначення на роботу в тій території, де така мова вживається.

Є. Х. Ст. 11.:

1. a) якщо радіо і телебачення здійснюють функції громадських засобів масової інформації: iii) вжити належних заходів для того, щоб радіо- і телеорганізації транслювали програми регіональними мовами або мовами меншин;

b) ii) заохочувати трансляцію радіопрограм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти такій трансляції;

c) ii) заохочувати трансляцію телевізійних програм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти такій трансляції;

d) заохочувати створення та розповсюдження аудіо- і аудіовізуальних творів регіональними мовами або мовами меншин і/або сприяти такому створенню та розповсюдженню;

e) i) заохочувати створення і/або функціонування якнайменш однієї газети, яка друкуватиме свої матеріали регіональними мовами або мовами меншин, і/або сприяти такому створенню та/або функціонуванню;

g) сприяти професійній підготовці журналістів та іншого персоналу для засобів масової інформації, які використовують регіональні мови або мови меншин.

2. України зобов’язується гарантувати свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються мовою, такою самою або схожою до регіональної мови або мови меншини, та не перешкоджати ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такою мовою. Вона також зобов’язується забезпечити, щоб не запроваджувалися жодні обмеження на свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації у друкованих засобах інформації мовою, такою самою або схожою до регіональної мови або мови меншини

3. Україна зобов’язується забезпечити представництво або урахування інтересів осіб, що вживають регіональні мови або мови меншин, в органах, які можуть бути створеними відповідно до закону для гарантування свободи і плюралізму засобів масової інформації.

Є. Х. Ст. 12.:

1. Стосовно культурної діяльності та засобів її здійснення – особливо бібліотек, відеотек, культурних центрів, музеїв, архівів, академій, театрів і кінотеатрів, а також літературних творів і кінопродукції, народних форм виявлення культури, фестивалів і організацій, що займаються культурною діяльністю, включаючи, між іншим, використання нових технологій,

– Україна зобов’язується, в межах території, на якій такі мови використовуються, і якщо органи державної влади мають компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері:

a) заохочувати форми виявлення та ініціативи, притаманні регіональним мовам або мовам меншин, і сприяти різними засобами доступу до творів, що створюються цими мовами;

b) сприяти різними засобами доступу іншими мовами до творів, що створюються регіональними мовами або мовами меншин, підтримуючи і розвиваючи діяльність у галузі перекладу, дублювання, озвучування і субтитрування;

c) сприяти доступу регіональними мовами або мовами меншин до творів, що створюються іншими мовами, підтримуючи і розвиваючи діяльність у галузі перекладу, дублювання, озвучування і субтитрування;

d) забезпечити, щоб органи, які відповідають за здійснення чи підтримку різноманітної культурної діяльності, під час заходів, які вони проводять або підтримують, поширювали інформацію про регіональні мови та культурні цінності або мови та культурні цінності меншин та використовували їх;

f) заохочувати безпосередню участь представників осіб, що вживають відповідну регіональну мову або мову відповідної меншини, у забезпеченні засобів здійснення культурної діяльності та її плануванні;

g) заохочувати створення органу (органів), відповідального за збір, збереження примірника та презентацію чи видання творів, що створюються регіональними мовами або мовами меншин, і/або сприяти створенню такого органу (органів);

2. Стосовно територій, на яких регіональні мови або мови меншин традиційно не використовуються, Україна зобов’язується, якщо чисельність осіб, що вживають регіональну мову або мову меншини, виправдовує це, дозволяти, заохочувати і/або передбачати відповідну культурну діяльність і відповідні засоби її здійснення згідно з попереднім пунктом.

3. Україна зобов’язуються приділяти належну увагу у своїй культурній політиці за кордоном регіональним мовам або мовам меншин, а також культурам, які відображаються такими мовами.

Є. Х. Ст. 13.:

1. Стосовно економічної та соціальної діяльності, Україна зобов’язується, в межах всієї країни:

b) заборонити застосування у внутрішніх правилах компаній і приватних документах будь-яких положень, що виключають або обмежують використання регіональних мов або мов меншин, принаймні між особами, що вживають одну і ту ж мову;

c) запобігати практиці, спрямованій на відмову від використання регіональних мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності.

Є. Х. Ст. 14.:

Україна зобов’язується:

a) застосовувати чинні двосторонні і багатосторонні угоди з державами, в яких аналогічна мова використовується у такій самій або схожій формі, або у разі необхідності докладати зусиль для укладення таких угод з метою сприяння контактам між особами, що вживають ту саму мову у відповідних державах у галузях культури, освіти, інформації, професійно-технічної підготовки і безперервного навчання;

b) в інтересах регіональних мов або мов меншин сприяти транскордонному співробітництву, зокрема між органами регіонального або місцевого самоврядування, на території яких аналогічна мова використовується у такій самій або схожій формі, та/або розвивати таке співробітництво.

Ця конституційна гарантія не відображена у тексті Проекту закону.

Всі ці положення М. Х. і Р. К., по яким Україною взяті конкретні зобов’язання відсутні у тексті Проекту закону.

Право на збереження традиційного місця проживання

Стаття 4. Гарантії в сфері реалізації прав національних спільнот в Україні.

Р. К. Ст. 16 :

Сторони утримуються від вжиття заходів, які змінюють

пропорційний склад населення в місцевостях, де проживають особи, які належать до національних меншин, і які спрямовані на обмеження прав і свобод, що випливають з принципів, проголошених у цій Рамковій конвенції.

Н. М. Ст. 10.:

Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення.

Очевидна розбіжність нормативного змісту Проекту закону і норми міжнародного права і чинної норми Закону Н. М.

У такому разі без жодних гарантій держава в особі своїх органів сама вирішуватиме що вважає «розумним» і «пропорційним».

У супереч нормі чинного Закону України та міжнародно-правових зобов’язань пропонується скасування права на збереження традиційного місця проживання.

4) Право на ефективну участь

Стаття 6. Під правами та свободами осіб, що належать до національних спільнот, розуміються права кожної особи, яка належить до національної спільнот, … право брати участь на рівних з іншими громадянами правах у виборах до представницьких органів, …

Р. К. Ст. 15.

Сторони створюють необхідні умови для ефективної участі осіб,

які належать до національних меншин, у культурному, соціальному та економічному житті та у державних справах, зокрема тих, які їх стосуються.

Н. М. Ст. 9.:

Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях

Тобто відповідно до пропозиції авторів, це право полягає у відсутності дискримінації, і ніяких спеціальних умов для «ефективної участі» в законопроекті не пропонується.

По друге, розглянемо зміни, які були внесені до законопроекту «Про національні спільноти Україні» у порівнянні до законопроекту «Про національні меншини в Україні».

Новизна запропонованого законопроекту перш за все полягає у зміні назви, і тим самим зміни об’єкта регулювання, суб’єкта правовідносин, тобто визначення бенефіціантів тих спеціальних прав і свобод, якими за законом наділяється певна група громадян України. А саме, замість «національних меншин України і осіб, які до них належать», пропонується вживати «національні спільноти і особи які до них належать». При певній компліментарності щодо національних меншин такої заміни (підміни) понять, вважаємо це неприпустимим, адже словосполучення-термін «національна спільнота» є невідомою ні для Конституції України, ні для її міжнародних договорів. Тому, наприклад, частина 1, Статті 3: 1. «Питання реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних спільнот, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами, що стосуються прав і свобод осіб, які належать до національних спільнот, а також чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» є абсолютно беззмістовним і юридично нікчемним, адже ні Конституція України, ні міжнародні договори України жодним чином не регулюють права і свободи осіб, які належать до національних спільнот. В цих імперативних для українського законодавця документах, для визначення об’єктів правового захисту використовується терміни «національна меншина», «мовна меншина», «меншинська (міноритарна) мова», «релігійна меншина», «корінний народ», тощо, але термін «національна спільнота» в них відсутня.

Тому, користуючись можливістю, висловлюємо категоричну незгоду з введенням цієї новації в законодавство України, яка, на нашу думку, шляхом відходу від конституційних і міжнародно-правових засад, складе підґрунтя для маніпуляцій та створить умови для подальшого руйнування системи захисту прав національних меншин в нашій державі.

Щодо окремих інших новацій законопроекту «Про національні спільноти Україні» у порівнанні до законопроекту «Про національні меншини в Україні».

Щодо положення частина 3 статті 3.: «Двосторонні договори України з іншими державами, які укладаються для врегулювання питань, пов’язаних з національними спільнотами, ґрунтуються на принципах взаємності (паритетності) та пропорційності» зауважуємо, що принципи взаємності та пропорційності, які є загальновизнаними в міжнародних відносинах, не мають права на існування в договорах, в яких об’єктом регулювання є права людини, до сфери яких належить і права національних меншин. Адже за сучасною доктриною захисту прав людини порушення певних прав в одній державі не може слугувати підставою здійснення таких порушень в іншій. Застосування принципу взаємності представників певної національної меншини може поставити в ситуацію заручника політики своєї «материнської» держави, та міждержавних взаємин. Вважаємо, що це положення слід виключити з тексту.
Вважаємо важливим, але не достатньо рішучим, таким, що цілковито відповідало би Конституції і міжнародно-правовим зобов’язанням України доповнення Статті 11. частинами 7-10: щодо можливості використанні мов меншин в офіційній назви органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств; написів на дорожніх знаках, вивісках та інших покажчиках назв географічних об’єктів та об’єктів топоніміки; оголошеннях, афішах, інших інформаційних матеріалах; оголошеннях, афішах, інших інформаційних матеріалах про культурно-мистецькі та видовищні заходи. Недостатнім і нерішучим ці пропозиції вважаємо тому, що реалізація цих прав поставлена у залежність від волі більшості населення, адже наявність у відповідній місцевій раді прихильної до цього більшості, як правило утворюється тільки там, де відповідна меншість складає більшість населення. При тому, що в міжнародних документах прийнятною умовою для реалізації зазначених прав вважається традиційність вживання відповідної мови на даній території, і/або достатня кількість її носіїв, яка виправдовує здійснення цих заходів, а не більшість населення. Також ні чим не виправданим обмеженням, є можливість вживання таких заходів тільки на найнижчому адміністративному рівні, на рівні місцевих громад.
З Статті 4 були виключені положення щодо права національних меншин на використання власної національної символіки, що передбачено чинним Законом України «Про національні меншин» та щодо гарантій збереження традиційних місць розселення меншин, до чого є відповідні міжнародно правові зобов’язання. Таким чином у тексті проекту закону ще більш звузився перелік (каталог) прав, які підлягають державному гарантуванню.

Слід зауважити також, що загальний декларативний стиль формулювання значної частини положень, а також термінологічна невизначеність роблять нормативний текст непридатним для практичного застосування, як юридичного документу для захисту прав національних меншин. На приклад, можливість практичного застосування словосполучення «традиційно проживають на території України» вимагає тлумачення конкретними критеріями. Або вираз «складають значну частину населення» непридатне для застосування у разі відсутності конкретних критеріїв виражених в відсотках від загальної чисельності населення, та/або в абсолютних цифрах.

Висновок

Вищенаведене дає нам підстави, стверджувати про порушення в даному законопроекті норм Конституції у питаннях реалізації права національних меншин на одержання освіти рідною мовою і на вільне використання своєї рідної мови, а також про порушення Конституції щодо заборони звуження існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів.

В цьому законопроекті, як і в попередньому «Про національні меншини в Україні», простежується відсутність, або вибірковість в імплементації окремих принципів і норм обов’язкових для України міжнародно-правових документів, викладення їх у формулюваннях, у яких втрачається їх змістове навантаження. Ігноруються висновкі і рекомендації Венеціанської Комісії.

Відсутнє закріплення окремих чинних прав, зокрема щодо реалізації права на участь у політичному житті, як на рівні місцевих, так і на рівні державних органів влади. Тобто йдеться про закріплення статусу меншинських спільнот виключно як об’єктів правовідносин, які цілковито позбавлені правових інститутів і механізмів впливати на власну долю.

Слід також зауважити, що декларативність, неконкретність сформульованих щодо прав національних меншин норм, що з огляду на інші, суттєво обмежуючи права національних меншин закони (на приклад, норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної») слугуватиме не справі забезпечення прав, а закріпленню ще одним законом порушенню, суттєвого звуженню прав національних меншин.

Документ має суттєві внутрішні суперечності. На приклад, в частині 2. статті 4 Держава гарантує всім громадянам України, що належать до національних спільнот, право на … видавничу діяльність, створення ЗМІ, задоволення потреб у розвитку літератури …, а в Статті 10 передбачене Право на свободу вираження поглядів кожної особи, яка належить до національної спільнот, включає свободу дотримуватися своїх поглядів та одержувати і поширювати інформацію та ідеї мовою своєї національної спільноти. І у той же час, відповідно до частині 5 статті 11 на видавців, які видають видавничу продукцію мовами національних спільнот не за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету, поширюється обов’язок видавати 50 відсотків видавничої продукції, виданої ними впродовж відповідного календарного року, державною мовою. Тобто гарантується не право, а навпаки його відсутність.

Узагальнюючий висновок

Ознайомлення з текстом Проекту закону «Про національні спільноти України» дає підстави стверджувати про те, що його прийняття призведе до порушення прав національних меншин гарантованих Конституцією і міжнародними зобов’язаннями України, до значного погіршення їх правового становища. Сам факт винесення такого тексту проекту закону на розгляд Верховної Ради України може нанести суттєву шкоду міжнародному іміджу нашої держави.

Підготовлено:

Демократичною спілкою угорців України

Товариством угорської культури Закарпаття

23 липня 2021 р.

Вітаємо наших друзів-угорців з Днем Святого Іштвана.

2 роки тому Коментарів немає

Привітання від угорських бійців ЗСУ

Законопроєкт про “національні спільноти”: неякісний товар у гарному пакуванні

3 роки тому Коментарів немає

Однією з умов, дотримання яких Європейська комісія вимагає для збереження статусу України як кандидата на вступ до ЄС, є завершення “реформи правової бази для національних меншин”. Ідеться про ухвалення нового закону про національні меншини, який має замінити застарілий і по суті недієвий закон від 1992 року.

Етноспільноти підтримують якнайшвидший вступ України до ЄС

3 роки тому Коментарів немає

21 липня у будівлі Міністерства культури та інформаційної політики України відбулася консультаційна зустріч з етноспільнотами України Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, першого заступника Міністра Ростислава Карандєєва та Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Олени Богдан. Зустріч пройшла в кросформаті (офлайн та онлайн).