День пам’яті арадських мучеників (угор. Aradi vértanúk) – 13 генералів угорської армії, страчених 6 жовтня 1849 р. в м. Арад (сьогодні Румунія) після придушення угорської революції 1848–1849 років
Угорська революція почалася в 1848 році. Навесні 1849 угорські війська взяли під контроль всю територію Королівства Угорщина, і 14 квітня державне збори прийняли декрет про позбавлення Габсбургів угорського престолу і проголошення незалежності Угорщини. Лайош Кошут був оголошений правителем-президентом країни. Однак все змінила російська інтервенція.
21 червня 1849 року на територію східних комітатів Угорщини була введена російська армія під командуванням генерал-фельдмаршала Паскевича, одночасно почався новий наступ австрійців. 10–11 серпня 1849 року угорські уряд пішов у відставку, попередньо передавши диктаторські повноваження генералу Артуру Гёргеї. Кошут і його соратники емігрували в Османську імперію.
13 серпня в м. Вілагош Гёргеї оголосив про капітуляцію угорської армії і здався на милість російських військ. 17 серпня капітулював Арад, 26 серпня – Мункач. Нарешті, 5 вересня здався Комаром. Революція в Угорщині зазнала поразки.
6 жовтня 1849 року по наказом австрійського фельдцейхмейстера Юліуса Якоба фон Гайнау 13 генералів, який командував угорськими військами, були страчені в Араді.
13 арадських мучеників: Арістід Дешефі, Ернев Кіш, Ернев Пельтенберг, Дьордь Ланер, Ігнац Терек, Йован Дамьянич, Йожеф Надьшандор, Йожеф Швайдель, Карой Кнезіч, Карл Август цу Ляйнінген-Вестербург, Карой Вечеї, Людвіг Ауліх, Вільмош Лазар.
