Познайомитися, поспілкуватися і краще дізнатися, в чому УжНУ може допомогти вченим, які в силу війни опинилися в Ужгороді, зібралися науковці у вівторок, 19 квітня в бібліотеці Українсько-угорського науково-навчального інституту. На круглий стіл прийшли вчені національного університету «Чернігівська політехніка» Анатолій Сатюков, Павло Бівійко, Володимир Базилевич, Людмила Базилевич та Галина Омельченко. Були також Роберт Натрошвілі (Київський університет туризму, економіки та права), Олександр Шпеник та Ласлов Зубанич (Українсько-угорський науково-навчальний інститут УжНУ).

Олександр Шпеник, директор інституту, розповів гостям, що попередньо поговоривши з колегами з ряду університетів Угорщини та з Генеральним консульством країни, з’ясував різного роду можливості в навчанні, викладацькій та науковій роботі для вимушено переселених науковців.

«Деякі університети Угорщини відкрили стипендійні програми для навчання українських студентів і можуть профінансувати навчання тисячі студентів в Угорщині, — розповів Олександр Шпеник. — Угорські вчені готові підтримати будь-яку шкалу співпраці. Викладачі, вчені можуть відкрити філіал свого навчального закладу в Угорщині, їх забезпечать приміщенням, певними акредитаційними вимогами і вчені, як представники українського вишу, матимуть можливість працювати там. Якщо внаслідок війни постраждала ваша наукова діяльність в лабораторіях, тощо, то угорська сторона готова надати вченим лабораторії для відновлення та продовження їхньої наукової роботи та досліджень. Також вони готові почати з вами спільні наукові проєкти в будь-якій галузі».

Також, за словами директора інституту, наш університет готовий іти назустріч вимушеним гостям у вирішенні будь-яких побутових питань.

Вчені з Чернігівської політехніки приїхали в Ужгород цілою командою в 30 людей 22 березня. Їх поселили в гуртожитку університету, допомогли обладнати сервісний центр вишу.

«Чудова пропозиція для студентів і в нас є такі, кого б це зацікавило, — сказала Галина Омельченко, — але треба з’ясувати, чи можуть скористатися такою пропозицією і студенти-юнаки призовного віку. З 14 березня ми працюємо на дистанційній основі, але війна вносить свої корективи: нема світла, нема інтернету, зруйнували житло, люди виїхали і не на зв’язку».

Кандидат фізико-математичних наук Чернігівської політехніки Анатолій Сатюков розповів: Чернігів здебільшого розбитий вщент і тепер викладачам основна проблема — знайти студентів, у яких є стабільний інтернет. «Є райони міста, де і світла нема зараз. Тому ми робимо оглядові лекції для тих, хто зараз перебуває в такій ситуації, щоб вони могли за можливості прослухати їх. З ким ми знайшли контакт, з тими онлайн спілкуємось. Тепер міське господарство потрохи відновлюється і кількість студентів також поступово зростає», — сказав вчений.

Виявилось, що науковці, які вимушено опинились в Ужгороді, раніше на Закарпатті ніколи не були. Тому з огляду на те, що побутовими умовами та помешканням вони повністю задоволені, найперше попросили організувати для них екскурсію Ужгородом. Зрештою, домовилися організувати робочу групу з потреб вимушено переміщених науковців, яка б займалася вирішенням потреб по мірі їх виникнення.

«Така зустріч дуже потрібна для всіх нас, — сказала Людмила Базилевич, — На сході в нас зараз дуже гаряче і коли людина ділиться цим, то бачить очі тих, хто поділяє цей біль. І на таких зустрічах ми вирішуємо маленькими кроками, як казав пан Олександр, потреби сьогоднішнього дня. Завтра актуальними можуть бути інші питання. Так будемо вирішувати і навчальні, і наукові потреби».