Перш за все, яка мета Європейської хартії регіональних мов або мов меншин? На практиці він виступає як свого роду «рядок меню», оскільки підписанти (в нашому випадку Україна) обирають із закріплених у ньому прав самі. Хартія була прийнята Комітетом міністрів Ради Європи (РЄ) у червні 1992 р., А сам міжнародний договір набув чинності 1 березня 1998 р. Після того, як кількість необхідних ратифікацій перевищила п’ять. У 2003 році Верховна Рада України затвердила застосування Мовної хартії в окремому законі, відповідно, окрім більшості (української) нації, до її сфери підпорядкованості підпадає 13 громад та мов. Кожні п’ять років держава-член звітує про виконання зобов’язань, а ET, зі свого боку, контролює застосування. Потім звіт вивчає Наглядовий комітет експертів. Звіт базується на досвіді на місці та звіті компетентного уряду. Звіт готується робочою групою Комітету експертів, що складається з доповідача, делегата від України та третього члена. Важливим моментом є те, що НУО (у нашому випадку НУО національних меншин) мають право надавати додаткову інформацію до звіту Комісії, а також подавати тіньовий звіт.

У чому користь статуту? Оскільки права меншин є делікатним і делікатним питанням у міжнародному праві, документ ET захищає права меншин або регіональних мов опосередковано, через свободу вираження поглядів та заборону мовної дискримінації.”Поворот” полягає в тому, що предметом захисту є не мовні меншини або їх права, а меншини або регіональні мови, які є вразливою частиною європейської культури. Тому Хартія базується на загальноєвропейській культурній спадщині. Мовна хартія захищає регіональні мови меншин на двох рівнях. У другій частині держава-учасник бере на себе більш загальні, менш суворі, але обов’язкові зобов’язання. Згідно з цим, для кожної мови меншини держава повинна поважати єдність території, на якій ця мова використовується, тобто адміністрація не повинна розділяти мовні спільноти за територіальною ознакою. Важливо також, що держава, яка ратифікує, зобов’язується скасувати існуючі перешкоди, заборони та невиправдану дискримінацію щодо використання мов меншин. У тексті зазначено, що держава повинна виконати положення другої частини і, крім того, на власний розсуд взяти на себе додаткові обов’язки щодо захисту мови, щонайменше 35. Вони перелічені у частині третій Конвенції.

На сьогодні Україна підготувала три звіти та подала четвертий черговий звіт. Комітет експертів видав висновок щодо звіту: https://rm.coe.int/ukraineecrml3-ukrv2/1680a2eb1a та рекомендації Комітету міністрів державам-членам щодо застосування Мовної хартії в Україні (2018) : https: // rm.coe.int/ukrainecmrec3-ua-docx/1680a03591.

Відповідний Комітет експертів Ради Європи наразі вивчає четвертий серійний звіт (текст звіту: https://rm.coe.int/ukrainepr4-uk/1680972f17) в Україні. Це, безумовно, нагальні завдання, оскільки звіт повинен був бути вивчений на місцевому рівні, а зустрічі з представниками національних меншин мали відбутися у 2020 році, але це відстає через епідемію COVID та подальші обмеження.

7 липня 2021 року в Києві відбулася зустріч з угорськими неурядовими організаціями в Україні, де 5-членну делегацію супроводжувала професор, доктор Весна Черніч-Гритіч (Хорватія), професор Юридичного університету в Рієка, заступник голови Комітету експертів та доктор Біт Сібіл Пфайль (Німеччина), член Комітету експертів Європейського центру у справах меншин (Флейсбург), долучилися до обговорення через Інтернет.
Члени закарпатської делегації: д. Ласло Зубаніч, президент Угорського демократичного союзу України (UMDSZ), заступник директора Українсько-угорського інституту освіти і науки Національного університету Ужгорода, д-р. Ілдіко Орош, президент Закарпатської угорської асоціації вчителів (КМПСЗ), II. Ференц Ракоці, президент Угорського коледжу Закарпаття, д-р Іштван Черніцко, II. Ференц Ракоці, ректор Угорського коледжу Закарпаття, Золтан Кулін, генеральний директор TV21, Йозеф Резес, директор Закарпатської угорської прикордонної муніципальної асоціації (KHÖT). Під час майже двогодинної дискусії, відповідей на запитання та роз’яснень, вони торкнулись усіх питань, що містяться в зобов’язаннях Хартії в Україні, та яких змін вони зазнали за останній період.

Як доктор. Ласло Зубаніч сказав, що основними елементами його інформації є питання політичної адвокації, культури, громадської та вищої освіти, а також засоби масової інформації. У рамках цього він висвітлив правові норми, які зараз готуються в Україні. З них проект про національні меншини (у новій редакції – національні спільноти) практично об’єднує раніше прийняті галузеві закони в одну групу і ставить їх формулювання в центр. Все це відбувається таким чином, що на основі пропозицій Венеціанської комісії (освіта, загальна середня освіта, мовна політика) Україна взяла на себе врегулювання суперечок у цьому законі. Поки що про це немає жодних ознак.

Зміни законодавства за останні роки для угорських (та інших) національних меншин означають, що:

• особи, що належать до меншин, можуть отримувати освіту рідною мовою лише на рівні дошкільної та шкільної освіти, але водночас із державною мовою;
• така освіта не надається в установі, що працює мовою даної меншини, а лише в окремих класах (групах) в рамках україномовних закладів, тобто неукраїнська мовна освіта скасовується.
• буде скасовано можливість навчання рідною мовою (її правова основа) як у середній професійній, так і у вищій освіті.
• водночас, якщо виникає потреба, створюються умови для вивчення мови меншин як предмета, однак, законодавець залишає лазівку для багатомовної освіти, оскільки один або декілька предметів можна викладати двома або більше мовами. Але не будь-якими мовами: у цьому випадку можна використовувати лише англійську та інші офіційні мови ЄС.

Згадані вище нормативні акти скасовують або суттєво обмежують можливості навчання осіб, що належать до національних меншин, рідною мовою, а також відповідні зобов’язання держави:

• право громадян на вибір мова освіти скасовується;
• право громадян отримувати освіту регіональною мовою або мовою меншин на всіх рівнях та у всіх формах системи освіти вже не гарантується державою, точніше скасовується її право,
• право громадян змінювати мову навчання на будь-якому етапі або можливість для невеликої кількості мовних груп створювати менші школи, класи чи групи та надавати державну підтримку їх діяльності,
• для засновників приватних навчальних закладів буде скасовано в рамках даного закладу; право на призначення мови викладання;
• обов’язок шкіл з державною мовою викладати регіональну мову або мову меншин і право місцевих органів влади визначати, що регіональна мова або мова меншин припинять існувати;
• буде скасовано обов’язок та можливість перекладу тестових завдань, створених для зовнішнього оцінювання якості знань, мовами меншин. Тобто, студенти можуть складати лише іспити, що дають їм право на подальшу освіту державною мовою (з 2027 р.),
• зобов’язання держави готувати викладачів у закладах, що працюють регіональними мовами чи мовами меншин, буде скасовано, що має сенс, оскільки таких установ не буде.

Підводячи підсумок, ми можемо стверджувати, що № 4 подано Україною. Відповідно до минулої практики, цей звіт не містить жодних посилань на коментарі та рекомендації Комітету експертів або Комітету міністрів ЄК стосовно попередніх звітів. Що, з одного боку, свідчить про відсутність наміру взяти їх до уваги, а з іншого – про суто формальний характер цього звіту. Починаючи з 2014 року, мовна політика України зазнала принципової трансформації як з точки зору правового регулювання, так і його практичного застосування. На наш погляд, ці негативні тенденції та події залишились непоміченими ЕТ та Секретаріатом Хартії, оскільки ми досі не спостерігали / не спостерігатимемо жодної реакції на ситуацію, і ми боїмося, що не будемо.Все це надсилає вкрай негативне повідомлення угорській національній та мовній меншині в Україні, яка все ще значною мірою проживає на Закарпатті і до цього часу широко реалізовувала свої права відповідно до вищезазначених документів, оскільки багато хто з них протягом минулого століття могли практикуватися у всіх штатах, яким належала ця територія. Як наслідок, українська держава позбавляє нашу громаду не лише заявлених прав, а й звичних прав, які вона вже набула. І ми з жалем констатуємо, що ЕТ може зробити все це за сприяння своїх органів та органів, які відповідають за моніторинг цих прав. Як нам повідомляли, крім поданих письмових матеріалів, є можливість внести подальші пропозиції наприкінці липня та подати тіньовий звіт. Зі свого боку, комітет терміново підготує звіт для Комітету міністрів, щоб він міг підготувати свої рекомендації під час угорського головування.