У Мочолі урочисто відкрили придорожній хрест

Придорожні або подорожні хрести, на межі населеного пункту… У багатьох місцях на горах і вершинах пагорбів встановлювали хрести – щоб показати вертикальні межі. У католицьких країнах не існує гірської вершини без хреста: для мислячої людини сходження на гірську вершину означало також сходження на трансцендентність, хрест, бо біля підніжжя хреста розуміють і розуміють, що досягли межі / кінця одного світу та іншого світу. Як результат, придорожній хрест змушує молитися або хоча б одне розп’яття. Його латинська назва також свідчить про те, що Хрест (тобто Син Божий) йде разом із людиною по борючому земному шляху, перебуваючи там із ним у його ситуаціях на кордоні / рішенні. А XX. «ізми» ХХ століття теж не сприяли цим придорожнім хрестам, вони поступово зникали, лише нещодавно вірні знову почали зводити хрести.

У Мочолі родина Бірікі – Єлизавета, Ріта та Дьюла – вирішили поставити такий придорожній хрест “з подяки Доброму Богу за все” на околиці села. Урочисте освячення хреста відбулось в останній день минулого року. У своєму вступному слові Янош Молнар, римо-католицький єпископ-парафіяльний священик із Берегшаша, привітав присутніх та зазначив головну мету заходу: нагадати хрест про любов і жертву Христа всім, хто проходить повз.

Суть заходу також була зазначена у початковому тексті церемонії освячення, яку проводив єпископ римо-католицького повіту Анталь Майнек:

– Коли ми готуємось урочисто благословити новий хрест, ми вірою шануємо вічний план Бога зробити таємницю хреста таїнством Божого милосердя. Коли ми дивимося на хрест, ми згадуємо, що Бог був причетний до нашої людської долі, і в Ньому сповнилась таємниця любові, якою Христос любив Свою Церкву. З пошаною до хреста пам’ятаймо, що ми є учнями Христа. Коли ми щодня несемо хрест Христа, давайте будемо щедро йти за ним!

Після прочитання короткого Писання єпископ Антал Майнек виступив з урочистим словом:

“Можливо, немає жодного іншого символу, який поділяв би світ так сильно, як хресний знак”, – наголосив головний пастор. “Ми не можемо байдуже пройти повз хрест: або людина проти нього, або поруч з ним”. Ми охрестилися хресним знаком, охрестилися в Його смерті та воскресінні, це те, що ми переживаємо протягом нашого життя. Ми живемо в той час, коли Європа починає соромитись хреста, Європи, яка зобов’язана своїм народженням, своїм існуванням, воскресінням з усіх бід, ще з часів Костянтина Великого. У школах його знімають з вежі церков. З тих пір хрест виніс долю самого Ісуса. Ми, що зібралися тут, тепер визнаємо свою віру, що наше життя починається з Нього і закінчується Ним.

Церемонія освячення відбулася за двома обрядами, греко-католицьку частину виконав греко-католицький заступник єпископ Ференц Демко, який також звернувся до зібраних віруючих.

“Вплив цього хреста пошириться на все село, свідком громади Мочола. Оскільки це має на меті вплинути на наше життя, щоб люди, особливо представники інших релігій, могли побачити, що ми цього не соромимося, а беремо на себе. Ми сподіваємось, що кожен мачольський непрохідний перехожий, який проходить повз хрест, пам’ятатиме, що ми повинні жити як справжні свідки у цьому світі, тому що у нас є одна зброя: справжнє християнське життя ─ заохочувало вірних.

Викриваючи розп’яття, єпископ вимовив слова благословення, а потім залякав його святою водою. Після освячення організатори розважали присутніх та привітали одне одного з новим роком в останній день року.

День Другетів уп’яте святкували в Ужгороді

Реконструкція лицарських боїв, різноманітні майстер-класи, тематичні лекції, ярмарок народних ремесел, частування смаколиками – уже вп’яте відзначили День Другетів в Ужгороді. У 2021 році заходи організували

ЧИТАТИ ДАЛІ »

Лицарі Ордену паленчарів

У Мукачеві прийняли перших 8 закарпатських виробників паленки до Лицарського Ордену паленчарів. Посвята вісьмох закарпатських виробників паленки, які стали першими лицарями Закарпатського Лицарського Ордену паленчарів,

ЧИТАТИ ДАЛІ »