Конституційний Суд України Рішенням № 1-р/2021 від 14 липня 2021 р.у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про забезпеченняфункціонування української мови як державної“ визнав вказаний закон таким, що відповідає Конституції України.

Автори клопотання у своєму зверненні стверджували, зокрема, про порушення законодавцем конституційних прав російськомовних громадян, а також права осіб належних до найчисельнішої (російської) етнічної меншини на користування рідною мовою. Вони вважали, що обмеження у Законі переліку мов до яких в Україні забезпечуються заходи, спрямовані на їх використання, лише кримськотатарською, англійською мовами та іншими офіційними мовами Європейського Союзу є порушенням низки приписів Конституції, зокрема її статей 10 та 11.

Мотивуючи своє рішення КСУ, стверджує, зокрема, що:

• заборона на використання в освітньому процесі мов окремих національних меншин (крім вивчення цієї мови) є правомірною, адже « … Україна, як і кожна інша держава, має право вибирати таку власну мовну модель освіти, яка найкраще забезпечує оволодіння державною мовою як символічним та інструментальним механізмом суспільного єднання.» (стор. 11);

• визначення Конституцією переліку посад, зайняття яких обумовлено володінням державною мовою, не означає, що такий критерій не може бути розширений за розсудом законодавця навіть на депутата місцевої ради (стор. 12);

• «Не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної застосування режиму двомовності в публічному просторі шляхом змішування української мови з будь-якою іншою, зокрема коли телевізійне мовлення або радіомовлення в звуковій формі здійснюється одночасно двома мовами – українською та іншою …» (стор. 16);

• Українське суспільство складається з державотвірної нації та національних меншин, представники яких рівні у правах щодо вибору власної моделі оволодіння державною мовою (стор.12-13);

• Закон не містить приписів, які можуть обмежувати вільний розвиток, використання і захист мов, що мають юридичний статус мов національних меншин України(стор. 18);

• „російськомовні громадяни“ України не становлять одноцільної соціальної одиниці – такої, що як група осіб (коло осіб) має право на юридичний захист як етнічна або мовна одиниця (група) (стор. 19);

• сегрегаційний характер був властивий системі освіти також і в тих випадках, коли єдиною мовою навчання була мова національної меншини (стор. 42);

• «Застосування мов національних меншин загалом, а надто в інформаційному просторі, потребує чіткої законодавчої демаркації обсягу й обширу застосування.» (стор 47);

• невірним перекладом українською мовою Європейської хартії регіональних мов і мов меншин створено простір і умови для політичного маніпулювання, спрямованого на підрив статусу української мови як державної (стор. 54).

Тобто, у цьому рішенні КСУ, зокрема, встановив, що Україна, незалежно від імперативів Конституції і приписів чинних міжнародно-правових документів у праві встановити буд-яку власну модель мовник відносин, на приклад: у питаннях мовних обмежень на зайняття виборних посад; щодо освіти рідною мовою; щодо засобів масової комунікації тощо. Визнав, що режим двомовності суперечить конституційному статусу української мови як державної; що російськомовні громадяни не є мовною меншиною в Україні; а посилання з метою захисту прав на положення Мовної Хаорії є політичним маніпулюванням. Конституційну гарантію на одержання освіти рідною мовою визнав таким, що сприяє сегрегації.Змінив конституційне визначення суб’єкта українського державотворення з «Українського народу – громадян України всіх національностей» на «державотвірну націю та національні меншини» рівність у правах яких, на його (Суду) думку полягає в праві на оволодіння державною мовою.

На нашу думку, цим рішенням КСУ обґрунтовуючи визнання конституційними очевидно неконституційні положення Законупоряд з тим, що дав специфічне тлумачення засадничим положенням (суб’єкт державотворення, недискримінація, статус міжнародних договорів тощо)Конституції, ліквідував конституційні гарантії забезпечення прав національних і мовних меншин в Україні.

2021. 08. 12.