31 травня в м. Ужгород відбулась нарада членів Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин за участі голови облдержадміністрації Анатолія Полоскова, його заступника Ігора Шинкарюка, представників структурних підрозділів облдержадміністрації, громадських об’єднань національних меншин.
Вступним словом зустріч відкрив голова профільного Комітету Верховної Ради України Дмитро Лубінець. В своїй промові він коротко розповів про роботу очолюваного ним парламентського комітету та про результати моніторингових візитів в інші області України, які відбулись безпосередньо перед приїздом до Закарпатської області. Він також зауважив, що розробкою нової редакції закону України «Про національні меншини» Комітет почав займатись з власної ініціативи, зважаючи на актуальність доцільності якісного оновлення діючого закону. Адже, зі слів виступаючого, прикінцевіт а перехідні положення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначили для уряду шестимісячний термін прийняття закону нового закону про національні меншини. Однак, так як з боку уряду з уього приводу звернень до Комітету не було, а в Міністерстві культури та інформаційної політики підрозділ, що займався національними меншинами, був ліквідований, Комітет вважає розробку нового законодавчого акту сферою своєї безпосередньої відповідальності.
Головна причина: діючий з 1992 року закон втратив сворю актуальність, а деякі його положення прямо протирічать іншим законам, що були прийняті з того часу. Згідно з рішенням Комітету, узагальнені пропозиції, отримані во ході моніторингових візитів наприкінці травня п.р., 1 червня будуть опубліковані на сайті (http://kompravlud.rada.gov.ua/news/main_news/74363.html).
Обговорення проекту заплановано на 4 червня п. р. в режимі онлайн, після чого Комітет регіструє його для розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Вітальне слово виголосив голова облдержадміністрації Анатолій Полосков. Своїми думками з приводу ситуації у міжнаціональній сфері Закарпаття з парламентарями поділилися представник департаменту культури, національностей та релігій облдержадміністрації Олександр Лях, голова Громадської організації «Демократична спілка угорців України» Ласлов Зубанич, заступник голови Громадської організації «Товариство угорської культури Закарпаття» Йосип Борто, заступник голови Громадської організації «Матіца Словенська в Україні» Габріелла Бровді, керівники ромських та русинських національно-культурних товариств.
В онлайн-режимі в роботі наради також прийняли участь керівник Державної служби з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан та начальник Головного управління загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Кононенко, які висловили своє бачення щодо ряду проблемних питань, піднятих в ході роботи форуму.
Хоча на перший погляд така форма обговорення відповідає тим вимогам, які передбачає законодавство та рекомендації міжнародних організацій (в т. ч. Венеціанська комісія) для подібної законотворчої діяльності, власне законопроект, який був винесений на обговорення, учасникам закарпатського форуму для ознайомлення наданий не був. В подібному форматі було проведено «обговорення» і в інших регіонах компактного проживання національних меншин на зустрічах Комітету з громадськістю в Маріуполі, Мелітополі, Одесі та Чернівцях. Для розгляду надавалась тільки 10-ти сторінкова презентація, в якій викладались основні принципи та тези запланованого для розробки законопроекту. Незважаючи на це і завдячуючи загальноукраїнським об’єднанням громадських організацій національних меншин, представники громадських структур угорської меншини Закарпаття в повній мірі «володіли ситуацією» і виступили в з відповідними пропозиціями щодо внесення необхідних правок до розроблюваного нового закону.
Демократична спілка угорців України до тексту законопроекту сформулювало конкретні пропозиції і висловило певні загальні критичні зауваження.
Зокрема, було наголошено, що нормативно-правова база, яка регулює цю сферу суспільних відносин, на день появи цього проекту закону в Україні вже сформована і складається, зокрема, з відповідних норм Конституції України, чинного Закону України «Про національні меншини в Україні» та приписів низки міжнародно-правових документів. Окремі правила щодо реалізації таких прав містяться також у законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної», норми яких суттєво звужують гарантовані Конституцією і міжнародними документами права національних меншин.
Так, ДСУУ вважає, що фіксується порушення Конституції у питаннях реалізації права національних меншин на одержання освіти рідною мовою і на вільне використання своєї рідної мови., тобто порушення Конституції щодо звуження існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів. В законопроекті відсутня імплементація міжнародно-правових зобов’язань або є вибірковість в імплементації окремих принципів і норм, обов’язкових для України міжнародно-правових документів, їх викладено у формулюваннях, у яких втрачається їхнє змістове навантаження.
На відміну від діючого закону, не врегульовано механізми реалізації права на участь у політичному житті як на рівні місцевих, так і державних органів влади. Також зауважується декларативність, неконкретність сформульованих норм щодо прав національних меншин, що з огляду на інші закони, яку суттєво обмежують права національних меншин (наприклад, норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»), слугуватиме не справі забезпечення прав, а закріпленню ще одним законом порушенню прав національних меншин.
Крім того, у проекті закону не виконуються вимоги пункту 3 частини 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо подання на розгляд Верховної Ради України проекту закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин, зокрема, щодо порядку використання мов національних меншину процесі виборів і референдумів (част. 5 ст. 18 Закону); у сфері культури (част. 2 ст. 23); у сфері книговидання (част. 1. ст. 26); у сфері публічних заходів (част. 2 ст. 29); у сфері реклами (вбз. 2. част. 3. ст. 32); у назвах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування (вбз. 2. част. 4. ст.39). Хоча по цих питаннях врегулювання слід здійснити саме у цьому законі.
У своєму виступі голова ДСУУ Ласлов Зубанич вітав винесення Президентом України на розгляд парламенту законопроект «Про корінні народи України», вважаючи, що у разі поширення його дії на національні меншини він слугуватиме відповідною правовою базою для забезпечення розвитку всіх національних громад України.
Ласлов Зубанич також проінформував присутніх членів Комітету про переписку ДСУУ з Уповноваженого з захисту державної мови Тарасом Кремінем, Кабінетом Міністрів України в особі прем’єр-міністра України Денса Шмігаля та Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Людмилою Денісовою, темою якої була власне діяльність «мовного омбудсмена». Голова ДСУУ висловив впевненість, що до належного і повсякденного використання державної мови доцільно виключно спонукати позитивними прикладами, а залякування і погрози з цього приводу є тільки контрпродуктивними.
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) Йосип Борто у своєму виступі також висловив ґрунтовні зауваження щодо тих положень нвого законопректу, які протирічать Конституції України та міжнародним правовим актам, імплементованим українською державою. Окрім цього, Йосип Борто згадав і про анти угорські прояви, які були характерні для останнього часу. Зокрема він нагадав про істерію, яка виникла навколо виконання угорського національного гімну в с. Сюрте Ужгородського району, а також про те, що проти благодійних фондів, які діють за сприяння ТУКЗ, здійснюється кримінальне переслідування, яке вже просто є «нескінченним» і унеможливлює функціонування цих структур.
Реагуючи на висловлені зауваження та пропозиції, голова Комітету Дмитро Любінець запевнив присутніх, що всі вони будуть уважно вивчені і, по можливості, враховані при подальшій розробці законопроекту, однако остаточні рішення щодо тексту запропонованого законодавчого акту прийматимуться парламентськими фракціями. Щодо проблематики «корінних народів» народний депутат зауважив, що головним принципом президентського законопроекту є теза, згідно з якою тільки ті національні громади повинні отримати статус «корінного народу», які не мають матірних держав (тобто в даному випадку це кримські татари, кримчаки і караїми). Розглядається також можливість надати такий статус ромам, але вона потребує подальших консультацій.
Що стосується права національних меншин на використання власної національної символіки, найближчим часом очікується врегулювання і цього питання повідомив Любінець. З його слів, передбачається дозволити відповідно унормоване виростання національних прапорів, супроти використання символів іноземних держав (в українському сенсі використання гімнів входить саме до останньої категорії).
Прес-служба ДСУУ
