Я радий, що дві сили нарешті об’єднали свої зусилля

Врешті-решт, відбулося те, що ми очікували, дві політичні партії, MKP та Most-Híd, досягли згоди, заявив державний секретар угорського уряду з питань національної політики, який сказав, що шансів на окрему дорожню політику мало. Ми запитали Арпада Яноша Потапі про нашу самотність протягом ста років, високогір’я, політичні фіаско, причини невдачі та можливі точки прориву.

«Ми думали, що мова піде про Тріанон-2020, але епідемія коронавірусу перевернула все. Однак, як головне повідомлення пам’яті, неодноразово говорилося про те, що самотність Тріанона за сто років закінчилася. У цій прикрою ситуації, наскільки угорцям Карпатського басейну та світу вдалося підняти цю ідею до рівня придатної для життя реальності?

– Коли ми прийняли резолюцію парламенту про рік національної єдності в жовтні 2019 року, у нас було багато планів. Ми думали, що 2020 рік буде серією вшанування пам’яті, і не лише в річницю мирної диктатури, 4 червня, але впродовж року, де б не жили угорці, ми пам’ятаємо те, що сталося, споруджуємо пам’ятники та присвячуємо пам’ятні місця. Зміцнюючи ідею спільної участі не лише уряду, але й органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, історичних церков, усі б брали участь у програмах. Однак у середині березня епідемія також вразила наш район і перекинула всі наші плани. З іншого боку, змінена ситуація спричинила багато дивовижних змін: багато подій було перенесено в Інтернет-простір, угорські громади у всьому світі влаштовували віртуальні пам’яті та знімали короткометражні фільми для зміцнення спільності. Тільки у відеоконкурсі Державного секретаріату національної політики 4 червня було отримано 600 короткометражних фільмів, в яких сотні молодих людей з-за кордону та батьківщини розповідають нам, що для них означає належність. Зворушливо було побачити ці аматорські, у багатьох випадках професійні творіння. Тож стосунки насправді не ослабли. Змінена ситуація зміцнила весь народ.

– У нас є практика в бою. Ви сказали на постійному засіданні Угорщини, що немає інших людей, які пережили б стільки, скільки угорці. У чому секрет? У чому наша сила?

“Таємниць повинно бути багато, і це було сформульовано багатьма в багатьох підходах, письменниками, поетами, вченими. Наше виживання включає нашу загальну свідомість, нашу пам’ять, нашу прихильність і дуже важливу частину нашої історії. У той же час, залишається багато питань без відповіді щодо нашого походження, так само як немає чіткої відповіді на те, що є цілісною ланкою, яка утримує нас разом навіть у найскладніші часи, тоді як однією з основ нашої національної ідентичності є постійний судовий процес між нами. Незалежно від того, що трапиться, що вимагає співпраці, угорський народ може відкласти все в сторону і мати змогу почати в одному напрямку.

– Існує також потреба у згуртованих силах, тим більше у зовнішніх регіонах, тому що, якщо ми подивимося на Карпатський басейн на рівні ста років, це не показує великої користі.

– Останні сто років характеризуються справді прикрою ситуацією на більшій частині басейну Карпат. Не було добре бути угорцем у будь-якій державі-наступниці. Звичайно, були довші чи коротші періоди, коли в деяких районах було трохи краще, ніж деінде, наприклад, у 80-х роках в Югославії. Але ситуація завжди змінювалась, і бути угорцем змінювалося. Є регіони, де протягом останнього століття угорці зазнавали постійних випробувань. Подумайте про Закарпаття: значна частина чоловічого населення була депортована до Сибіру, ​​зазнала змін в імперії, а жорстокість тривала. Нагір’я постраждали від виселення, ситуація також була поганою на Півдні, і багато людей було вбито під час різанини. У випадку Румунії гноблення Чаушеску запечатало другу половину 20 століття. Тож можна сказати, різною мірою, але скрізь доля угорців була поганою. Тим не менш, ви також повинні це побачити
– і це дуже важливо, якщо ми беремо рівновагу – щоб угорські громади залишалися скрізь.

– Українська та румунська політика останніх років також не була доброзичливою. На Закарпатті все ще відбуваються страшні речі, помста та переслідування угорців – звична справа. У Румунії напади є дещо складнішими, де екстремізм відбувається проти угорців через законодавство. Хоча новий уряд буде сформовано під час нашої розмови, і угорцям у ньому буде місце, тож, сподіваємось, почнеться новий період.

– Останній рік справді не був надзвичайно поганим у цьому відношенні, навіть якщо окремі частини нації все ще були в різних ситуаціях. Насправді ситуація на Закарпатті досі є найскладнішою не лише в політичному, а й в економічному плані. З часу утворення України її економіка занепадала. Молода українська держава, щоб довести себе, постійно підриває національні права. Здається, їм потрібен образ ворога, щоб люди мали справу з ним, а не з економічними та іншими проблемами.

– Але вони, схоже, переросли і це, оскільки представник угорського уряду також був заборонений в Україні. Тож чи можемо ми інтерпретувати, що зараз атака вже спрямована проти Угорщини? І все ж Брюссель слухає …

– Брюссель мовчав, навіть коли Каталонія оголосила про свою незалежність після проведення демократичних виборів. Понад 800 людей побили на вулицях, і хто знає, скільки загинуло від отриманих травм. Весь уряд Каталонії був фактично засланий, а Брюссель до цього дня нічого не зробив.

“Тобто у нас немає союзників для справжніх неприємностей?” Які інструменти може мати уряд таким чином? Що взагалі може зробити національна політика?

– Вирішення ситуації є насамперед завданням зовнішньої політики. Національна політика може допомогти в інших сферах. Ми все ще вважаємо найважливішим зміцнення угорської інституційної системи – від ясел до вищої освіти. Крім того, ми проводили і будемо продовжувати проводити політику жестів. Ми надаємо Україні низку субсидій, які приносять користь не лише угорцям, але й усім, хто проживає в регіоні, незалежно від національності. Ми відремонтували дитячі садки в українських населених пунктах, реабілітували українських солдатів, які брали участь у боях на сході України, організували канікули в Угорщині для дітей, які постраждали від військового конфлікту, і я міг продовжувати чергу довгий час. Ми запустили безпрецедентні програми економічного розвитку на Закарпатті і зробили багато для того, щоб підтримати їхню політичну інституційну систему міцною. За допомогою цих заходів наша мета – допомогти угорцям Закарпаття, які перебувають у дуже складній ситуації, вистояти, незважаючи на всі жорстокості та труднощі. Але події за останні кілька тижнів виходять за рамки всіх жорстокостей до цього часу і водночас підтверджують необхідність переосмислення нашої політики щодо України. Ми залишаємося відкритими для дискурсу, але для конструктивного діалогу потрібні дві сторони.

– В інших місцях були приклади, що двосторонні відносини зайшли в глухий кут, але я не думаю, що результати національної політики можуть де-небудь значно послабити.

– Останні десять років, зрештою, характеризуються абсолютним успіхом. І це пов’язано не лише з угорським урядом, а й із співпрацею, яку угорський уряд зміг налагодити з угорськими континентами та їх лідерами через кордон, будь то історичні церкви, установи чи партії. За останні десять років ми побачили, що там, де угорці можуть зібратися, або, принаймні, дивізії не надто великі, успіх не відстає. Але ми можемо навіть говорити про результати у зв’язку з Нагір’ям, оскільки угорська інституційна система зміцнилася. Ми реконструювали дитячі садки, розвивали заклади та робили інвестиції. Це приємні результати. Звичайно, може бути набагато більше.

– 2020 рік був також роком політики, оскільки вибори проходили скрізь від Хорватії до Словаччини, і ніяких поганих результатів не було досягнуто, за винятком ситуації в Нагір’ї. Як ви бачите з Будапешта, що ми робимо неправильно? У чому причина того, що угорська політика не змогла пройти до парламенту в четвертий раз?

– Що вони роблять неправильно? Думаю, не тільки ті, хто там живе, але ми теж багато помилялись. Думаю, ми неправильно зрозуміли суть нагір’я. І оскільки ми неправильно зрозуміли думку, ми не знайшли правильного шляху.

– Мені зараз було б ніяково, якби мені довелося сказати суть нагір’я, бо воно, безумовно, менш визначене, ніж трансільванська свідомість …

– Ви не можете сказати, бо у вас його немає. Не існує такого поняття, як високогірна свідомість чи високогір’я.

“Але чи ми маємо на увазі, що ми були б громадою без місцевої ідентичності?”

– Ні, я цього не кажу. У вашій країні кордони країни розділили існуючі економічні, етнографічні та культурні групи. Не так, як, скажімо, у Трансільванії. Секлери залишились в одному кварталі і не контактували з іншими громадами. Це так, ніби шеклерів поєднали з жителями Півдня, і тепер Новий Сад повинен зробити те саме за тих самих умов, що і Міеркуря Чук. Це немислимо.

“Відповідно до цього, сто років не могли поєднати бодрогкьоз із шахраєм? Але тоді є проблема із свідомістю нашої громади.

– Сто років не вирішили цього і навіть посилили суперечності, оскільки більшість угорців живуть у західній частині країни, а інші розкидані протягом тривалого тривалого періоду, і більшу частину часу те, що люди Кажуть Чалло. У цій ситуації почуття благородства не можна було навіть посилити. Регіональна свідомість сильніша за будь-що інше, тому важко побудувати національну свідомість і, отже, важко керувати національною партією. Подумаймо над цим, з минулого відносини теж не були східно-західними, королівський гельмек природніше пов’язаний з жителями Сарошпатак, навіть із родичами, так само, як жителі Дунассердахелі переїжджають по-домашньому в Дьор, ніж у Гьомер.

“І що політика може з цим зробити?” З чого почати будівництво?

– Це можна вирішити, розпочавши будівництво на регіональному рівні. Потрібно подбати про велику обережність, щоб забезпечити отримання керівних посад з усієї країни та представлення кожної окремої угорської громади. Чому б не застосувати принцип позитивної дискримінації? Щоб побачити це і на Сході, хоча їх числово менше, вони все одно можуть отримати більше. Тож я бачу справжню проблему в цьому, і це одна з причин розколу. Інша важлива річ – це відмінності в регіональному розвитку, що вже залишило південні регіони з великими коштами. Крім того, особисті конфлікти відігравали роль у неефективності МКП, і у підрозділів, ймовірно, були економічні причини, але особисті конфлікти завжди були вирішальними.

– Здається, ми не багато навчилися на помилках, тому що після чергового фіаско МКП, Мост тепер і Коаліція обговорювали питання об’єднання партії з серпня, і коли ми думали, що зможемо домовитись, останні вгору від столу, тож обидві сторони продовжують. Як ви оцінюєте це?

– Я вважаю це абсолютно непогано. Я радий, що дві великі сили нарешті об’єдналися. Це те, чого ми чекали. З боку третьої сили, але це стосується і інших двох сторін, потрібна певна доза самообмеження з надзвичайною прихильністю інтересам меншин. Для вироблення компромісів їм доведеться поводитись таким чином, щоб вони могли перевищувати особисту неприязнь один до одного та вужчі групові інтереси. Я сам маю хороші стосунки з представниками коаліції, вони також відвідували офіс восени. Я визнаю те, що було викладено на стіл на рівні громади. Більше того, за багатьма їх проектами стояв Державний секретаріат з питань національної політики, згадайте Братиславський коледж чи Грибний куточок. Але справа не в цьому. Вони повинні усвідомлювати, що як тільки дві великі сили об’єднаються, вони не матимуть великих шансів самостійно, вони мали б лише частину голосів. У таких випадках не слід плутати бажання та реальність. Щоб отримати шанс на політичному рівні, вони повинні бути в черзі. Я сподіваюся, вони це побачать, і я вірю, що, незважаючи на всі розкриття та грубість, переговорний процес знову буде завершений на початку року.

– Поки сторони ведуть переговори або просто перекручують, менше говориться про те, що потрібно робити щодо словацького уряду в інтересах угорських справ. Зрештою, політика Матовича залишалася на рівні жестів, незважаючи на обіцянки. Як Будапешт бачить ці процеси?

– Ситуація Ігоря Матовича надзвичайно слабка. Зараз його менша проблема більша, ніж стосунки з угорцями. На жаль, він пристрастився до власних обіцянок, і люди поволі хочуть виконати його обіцянки, які він не може виконати і які бюджет навряд чи дозволить. Звичайно, його наміри щодо угорців були непоганими. У зв’язку з Тріаноном він прийняв сотню угорців, що я вважав симпатичним, хорошим кроком, це йому не можна заперечити. І я не бачу в ньому, що він хотів розділити угорців, ми і так були вже поза цим.

– Ми не можемо чекати багато чого, не лише з точки зору бюджетних рядків, але й у наших важливих для нас символічних питаннях, таких як укази Бенеша чи закон про громадянство.

– Я вважаю питання декретів Бенеша надмірно політизованим. Погодьмось, очевидно, що вони не будуть скасовані, оскільки це не лише вплине на угорців, але й відкриє справу понад 3 мільйонів німців. Однак символічне вибачення ще попереду. І буде прогрес у законодавстві про громадянство, якщо угорці будуть у словацькому уряді. Не до. Якщо угорці хочуть чогось досягти, створіть сильну партію, яка забере їх до парламенту. І це неможливо, частка угорців все ще значно перевищує 8-9%. Громада такого розміру не повинна боятися і повинна мати можливість створити 5% партію. Як тільки партія з’явиться на парламентському чи навіть урядовому рівні, словаки мали б зовсім інше ставлення до угорців. Вдячність угорців була б іншою, вони довели б, що можуть об’єднатися.

– Ефективність національної політики незаперечна, політика підтримки угорського уряду – більше, ніж допомога. Чи зміниться що-небудь у цій галузі чи в майбутньому щодо нагір’я, чому слід надати пріоритет?

– Скрізь ми вважаємо пріоритетом розвиток та модернізацію інституційної системи, підтримку громад та їх організацію та зміцнення. Загалом, життя громади не дуже сильне з точки зору відносного економічного процвітання. Це так скрізь у світі. Північно-західний регіон Карпатського басейну є найбільш розвиненою територією, де проживає більшість угорців у високогір’ї. Тут завжди було відносне процвітання порівняно з іншими регіонами, де угорців не потрібно було жити так само, як у Трансільванії, де життя громади також було зручним. У Нагір’ї теж нам потрібно знайти нові речі, які сформують нас у спільноту. На даний час, однак, зізнаюся, ми все ще шукаємо визначні пам’ятки.

– 2021 рік – рік початку. Для нас це дуже актуально. Що б ви окремо підкреслили для цього нагір’я?

“Все, про що ми говорили до цього часу, має бути зроблено”. Потрібно сформулювати ідентичність нагір’я, зміцнити громади та перебудувати політичну інституційну систему, щоб досягти значних змін у 2024 році. Але для цього потрібно багато працювати. Я також бачу провал у лютому в тому, що політики просто не виконали завдання, всі чекали іншого. Для досягнення результатів потрібно бути постійно на місцях, а не лише під час кампанії. Потрібно поговорити з людьми, запитати про проблеми. Якщо нагір’я хоче досягти успіху, всі угорці повинні працювати. Не чекайте, коли хтось допоможе! Кожен повинен просто розраховувати на себе, і як тільки робота буде виконана, це матиме результат

Джерело: https://www.hirek.sk/hethatar/orulok-hogy-a-ket-ero-vegre-osszefogott

День Другетів уп’яте святкували в Ужгороді

Реконструкція лицарських боїв, різноманітні майстер-класи, тематичні лекції, ярмарок народних ремесел, частування смаколиками – уже вп’яте відзначили День Другетів в Ужгороді. У 2021 році заходи організували

ЧИТАТИ ДАЛІ »

Лицарі Ордену паленчарів

У Мукачеві прийняли перших 8 закарпатських виробників паленки до Лицарського Ордену паленчарів. Посвята вісьмох закарпатських виробників паленки, які стали першими лицарями Закарпатського Лицарського Ордену паленчарів,

ЧИТАТИ ДАЛІ »