Обговорення та роз’яснення  положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» відбулося сьогодні в Ужгороді під час круглого столу за участі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, громадських об’єднань національних меншин, представників ЗМІ мовами нацменшин

За словами Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олени Богдан, у суспільстві існують окремі проблемні питання, щодо яких є непорозуміння у сенсі виконання вимог законодавства: «Одне з зауважень стосується того питання, чи повинен супроводжуватися державною мовою в Україні виступи іноземною на публічних заходах? Якщо захід організований державними установами, то захід має супроводжуватися державною мовою. Приміром, було би дивно, якби в Угорщині хтось із запрошених гостей виступив на заході, організованому мерією, іноземною і не було б перекладу угорською. Якби державний діяч з Угорщини приїхав на запрошення мера українського міста, то переклад має бути, якщо це зустріч не на запрошення державної установи, то переклад не обов’язковий».

Театральні вистави: якщо це театр державний, комунальний, то мусить бути переклад українською мовою, титрування. Якщо це приватний театр, то він не зобов’язаний супроводжувати.

Багато нарікань, як прозвучало під час засідання, стосується статті 25 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної від 25.04.2019 № 2704-VIII «Державна мова у сфері друкованих засобів масової інформації», якою передбачається таке: «Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою. Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою».

Олена Богдан прокоментувала, що це питання роз’яснене пунктом 5 цього ж закону, в якому говориться про те, що «…вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цієї статті не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону». Тобто, приміром, якщо йдеться про ЗМІ угорською, румунською чи словацькою, які є офіційними мовами ЄС, тож нема потреби дублювати ЗМІ.

Інша стаття, яка потрапила до обговорення, 26-та, що стосується державної мови у питанні книговидання. Стаття 1 звучить так: «Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань», і з цього приводу також виникло багато непорозумінь, зокрема, за які кошти повинні видавництва видавати додаткові наклади. Олена Богдан пояснила: «Положення абзацу першого цієї частини не поширюється на книгарні та інші заклади, що здійснюють розповсюдження книжкових видань винятково офіційними мовами Європейського Союзу, державною мовою та/або словників та розмовників з іноземних мов, підручників з вивчення іноземних мов, а також спеціалізовані книгарні, створені для реалізації прав корінних народів, національних меншин України відповідно до закону»,  тобто, знову ж таки, є позиція про офіційні мови ЄС.

Потребує конкретизації, за словами учасників круглого столу, питання вивісок. Руслан Сейдаметов від імені секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови відзначив, що позиція секретаріату в цьому сенсі така:

«Вивіска на будівлях органів влади, громадських організацій, назв населених пунктів, вулиць тощо має бути українською, а дублюватися може іншими мовами. Ми вважаємо, що обов’язково ці назви повинні бути написані українською мовою, бо громадяни України не зобов’язані володіти іншою мовою, окрім української».

Це так, але тут же виникає проблема транслітерації вивісок, приміром, назв населених сіл. Так, до прикладу, назва «Кідьош» угорською пишеться Kígyós, але якщо транслітерувати англійською, то  незрозуміло, як прописувати і як це звучатиме. Так само є назви румунською, які важко транслітерувати.

Це питання, на думку учасників, потребує доопрацювання. «Варто ініціювати додаткові поправки, щоб зняти непорозуміння. Ці пропозиції також можуть бути внесені до закону України про національні спільноти, який теж на підході», – уточнила О. Богдан.

Царина надання послуг. Закон говорить про те, що буд-який надавач послуг повинен забезпечити послугу українською. Це не означає, що заборонено надавати послуги іншою мовою, але є вимога, щоб була забезпечена українська.

«Біда в тім, що буди певні перекручення цієї вимоги, і зокрема звучала теза про те, що передбачена жорстка відповідальність за те, якщо. Приміром, продавець не говоритиме українською. Навколо цієї норми багато було спекуляцій», – зазначив голова Демократичної спілки угорців України (UMDSZ) Ласлов Зубанич.

Такі розмови, як озвучив представник Уповноваженого із захисту державної мови Андрій Вітренко, звучали по всій Україні, і викликали чи не найбільше непорозумінь: «Саме тому ми скеровували нашу інформаційну кампанію на те, що немає ніякої страшилки, і спілкування іншою мовою у закладах сфери обслуговування не потягне за собою покарання. За замовчуванням має бути державна, але якщо продавець відповість російською чи угорською, нічого страшного не трапиться!»

Окреме питання стосується спотворення української мови, наголосили учасники круглого столу, обговорюючи іншу норму закону: «…приміром, як довести, що я навмисно не написав апостроф чи ненавмисно при написанні якоїсь заяви? А за це передбачена відповідальність! Величезний кадровий голод в територіальних громадах, і писатиме якийсь спеціаліст звернення до ОДА, і допустить помилки, то хто визначить – порушення це чи ні?»

Представники уповноваженого запевнили, що наразі в розробці додаток, в якому можна буде надіслати питання і отримати відповідь, є це порушенням чи ні.

А загалом, як прозвучало в залі, можливо, було б непогано розробити путівник, як на практиці застосовувати ті чи інші положення законодавства.

Горват Мирослав порушував питання щодо функціонування ромської мови. «Чи готові ми створити робочу групу і почати роботу в напрямі кодифікації ромської мови»? – задав питання М. Горват. Олена Богдан запевнила, що питання вже є в плані роботи структури, і невдовзі робота розпочнеться.

Надія Петрів