Єва Раті: Передати дітям спадщину батьків

Освітянка з багаторічним стажем, учителька фізики, практичний психолог у Великодобронському дитячому садку, депутатка Ужгородської райради з 16-річним досвідом, а тепер — депутатка від Демократичної партії угорців України у Великодобронській ОТГ, мама і бабуся — ми розмовляємо з Євою Раті.

— Єво Шандорівно, ви тривалий час працювали в школі, тепер у садочку, як вважаєте, чи має перспективи українська мова в закарпатських угорськомовних школах?

— У 1995 році ми відкрили у Великій Доброні ліцей, він був угорськомовний, але там викладали й українську мову, і до нас вступали діти з різних міст і сіл Закарпаття. Тоді з нашими спонсорами, які нам допомагали, ми старалися отримати з угорської Ніредьгази підручники, спеціально розроблені для дітей, які вивчають українську мову. Це серйозний 7-томник — угорсько-український та українсько-угорський словник. І так за тим словником наші діти могли добре вивчити мову. Це дуже важливо, ми за це дуже вболівали і вболіваємо, бо кожен учитель, незалежно від національності і мови, старається передати дітям знання і бажання залишитися тут, на своїй землі.

А для цього нам треба було так організувати навчання, щоб діти вивчили українську. Ми старалися проводити мовні табори: протягом тижня ми з дітьми розмовляли і навчали їх тільки українською, за винятком кількох предметів. Організовували такі тижневі мовні табори: виїжджали в Сваляву і до нас приїжджали українські філологи, які працювали з нашими дітьми. Українською розмовляли всі, навіть кухарки. Так діти чули живу мову не тільки від нас, учителів, на уроках, а мусили розмовляти українською весь час, бо всі навколо говорили тільки нею. І скажу вам, що з тих дітей більшість потім вступали в УжНУ.

Зараз такі табори теж потрібно відновити. Ми працювали для того, щоб дитина вміла спілкуватися, могла висловити свою думку. Ми вчили їх термінології і це їм дуже допомагало при вступі до УжНУ.

Думаю, що тепер велика проблема в тому, що угорськомовних дітей не вчать спілкуватися і думати по-українськи, і вони не використовують мову в повсякденному житті. Якби вони, кожен учень, мали такі словники (тепер їх дістати складно), то мову вивчити їм було би легше. Тому що тепер у підручниках із української мови для національних шкіл немає такого поняття як словник. У цих підручниках є винесено тільки кілька слів, а на уроці вчитель не встигне викласти тему і зробити з учнями словникову роботу. І мені дуже шкода наших дітей у 3-х, 4-х, 5-х класах, бо вони готові і хочуть вивчати мову, і готові розмовляти нею, але не мають можливості це зробити.

Нам часто дорікають, що закарпатські угорці не хочуть вчити українську мову, але це неправда! Закарпатські угорці тут живуть і тут будуть жити, але вони не мають методики вивчення української мови. Дітей до 4-го класу потрібно навчити спілкуватися: як щось попросити, висловити своє бажання, щоб знали основні мовні блоки. А потім уже давати їм предметні знання.

Я працюю в садочку і ми спілкуємося з дітьми паралельно двома мовами: дякуємо за обід, вітаємося угорською і українською, назви тварин, рослин теж повторюємо одразу двома мовами. Але в угорському середовищі дитині, яка ніде не чує української мови, дуже важко без словника вивчати мову.

Знаю, що Педагогічне товариство угорців Закарпаття пропонувало зробити такі словники і вже навіть зробили їх, але все зупинилося через те, що дорого коштує їх перевидання…

— Єво Шандорівно, а молоді вчителі приїздять до вас працювати?

— Приїздять фактично ті, хто народився в наших ближніх селах. У нас у Великій Доброні є багато навчальних закладів: є ліцей, загальноосвітня школа, де навчається понад 700 дітей, є Берегівське профтехучилище.

Але тепер вертається менше людей. Ще кілька років тому ми раділи, що люди залишаються, але тепер бачимо, що тут залишатися вже не хочуть. Їдуть в Угорщину, Чехію, Німеччину, Австрію, Англію. Там у своїй професії вони отримують набагато вищу зарплату, ніж тут. У нас би вони мали 6 тисяч, чи близько того.

— Ви, як депутат, із якими ще проблемами стикаєтеся? Знаю, що минулого року в Малій Доброні люди самі відремонтували дорогу.

— Так, це і у Великій Доброні так робили. Нас підтримав фонд із Угорщини, який допомагав нам із матеріалами якоюсь мірою, але умовою було те, щоб наші люди, кожна сім’я, долучилася до цієї справи фінансово. І так воно й було: люди скидувалися грошима, купували матеріали, і відремонтували центральну дорогу, і цього року теж ремонтуватимуть інші дороги, щоб кожна вулиця була заасфальтована.

Фактично, угорський уряд допомагає працівникам освіти, медичним працівникам, щоб підтримати їх і допомогти їм залишатися і працювати в себе вдома. Тож люди можуть забезпечити собі нормальне життя і не тікати в пошуках чогось кращого, бо звичайна зарплата вчителя не дає можливості повністю забезпечити всім своїх дітей. А працювати на землі — це дуже важка робота, і молодь сьогодні не дуже хоче займатися фермерством.

— А як же тоді паприка? Якщо всі виїдуть, хто буде вирощувати її, хто підтримуватиме імідж Великої і Малої Доброні? Тоді зникне столиця паприки на Закарпатті…

(Сміється. — Ред.) — Думаю, що не зникне. Тепер люди почали вирощувати паприку в парниках і за рік отримують два врожаї. Паприку вирощують не тільки у нас, але й у навколишніх селах, бо люди впевнені, що це гріх, коли земля не засіяна. Якби люди отримували допомогу у вигляді добрив чи насіння, то змогли би вирощувати більше врожаю.

Ми і фестиваль паприки проводили, але минулого року його не було через пандемію. Надіюся, що коли мине карантин, то фестиваль знову повернеться і про нас знову люди почують.

— Знаю, що у Великій Доброні під загрозою закриття школи мистецтв?

— Ну, це ще поки що невідомо. В нас досить велика школа мистецтв, але проблема виникла, як я знаю, і в інших ОТГ: школи мистецтв завжди фінансувалися з районних бюджетів, а з тих пір, як ми організували територіальну громаду, то ми не маємо великих грошей… На нашій території нема великих підприємств, заводів, як на деяких інших ОТГ, і немає грошей, щоб фінансувати цю школу мистецтв. Тому домовилися, щоб діти, які навчаються там у випускних класах, закінчили навчання, а ті діти, які вчаться на 2-х чи 3-х гуртках, щоб цього року скоротили заняття до одного гуртка. А вже наступного року, якщо будуть гроші, вони зможуть продовжити навчання.

Тут оптимально було б, щоб Міністерство культури дало б якусь дотацію чи субвенцію на фінансування цих шкіл мистецтв, щоб громади зрозуміли, чи можуть вони самі фінансувати ці заклади, чи не можуть. Тому що школи і садочки отримують дотації чи субвенції з бюджету, а школи мистецтв не мають нічого…

— Ви є представником Демократичної партії угорців України в ОТГ?

— Так, я балотувалася і в район, і в нашу ОТГ від цієї партії. То для того, щоб пройти в районну раду, нам не вистачило балів, але в попередніх скликаннях я була районним депутатом. А в ОТГ я пройшла. В нашій громаді близько 85 % населення — угорці, решта українці. І в нас немає між собою конфліктів. Є загальні проблеми і ми їх вирішуємо.

Люди звертаються з проханням відремонтувати вуличне освітлення, забиту каналізацію. Тепер були дощі, то в нас у багатьох дворах були забиті каналізації і через це затопило городи. То до людей зразу виїжджали майстри, щоб підняти канаву і прочистити каналізацію. Ну а тепер, коли уже не дощить, то прочищатимемо стоки, щоб наступного разу ці підтоплення не повторювалися.

ДПУУ дуже допомагає в тому, щоб ми могли організувати людям — і дітям, і старшим людям — екскурсії по Закарпаттю. Тому що часто люди і не знають, який гарний у нас край, а це дуже важливо — їхати кудись і бачити цікаві речі. Їздимо на концерти в Ужгород у драмтеатр. Їздимо у Берегово. Трапляється, що за потреби партія надає якусь юридичну допомогу нашим людям, їх консультують. Розказують, що робити при складанні ЗНО та інших питаннях. А якщо буває, що я не знаю, як вирішити те чи інше питання, то найперше звертаюся до активу нашої партії за консультацією. І ще не було такого, щоб хтось пішов від нас не отримавши допомоги.

У нас у селі діє вже 3-й рік жіночий хор «Зелена гілка» («Zöld ág») — нас 30 учасниць, різного віку та професій. Одяг ми отримали від районної ради, а для того, щоб поїхати кудись на виступи, у сільради немає грошей на автобус, і нам допомагає Демпартія угорців України. Виступаємо інколи в церквах, деколи нас запрошують в інші села, нещодавно виступали в Невицькому на Дні села. Співаємо як українські, так і угорські народні пісні.

Як відомо, жінка в домі тримає 3 кута, і, знаєте, я вважаю, коли жінки збираються разом, то вони вчать одна одну своїм традиціям. Бо свої традиції можна зберегти тільки так, щоб передавати їх іншим, передавати їх молоді, дітям. А традиції, які збереглися в піснях, завжди цінні. Я народні пісні вивчила від своєї мами, вона дуже гарно співала. І вона завжди мені казала, що дуже важливо цінувати свої традиції, і якщо народ забуде свої традиції, то зникне…

І діти, якщо бачать, що мама або бабка це співає, то і я це вивчу і теж співатиму. Мій внук теж зі мною іноді співає і все каже мені: «О! Я бачив, як ви виступали!». І з онучкою ми інколи теж співаємо разом.

Ми фактично, для цього й організували хор — щоб збереглися наші традиції, наші пісні, щоб люди бачили це і передавали іншим.

Розмовляла Зоряна Попович

Ноутбуки з Угорщини для проведення дистанційного навчання отримали викладачі Українсько-угорського інституту УжНУ

Українсько-угорський навчально-науковий інститут УжНУ днями отримав велику кількість ноутбуків від благочинної організації IMG Solution Zrt (керівник Габор Сентдьорді). Вони були необхідні для того, аби викладачі інституту мали можливість безперешкодно проводити дистанційне навчання, розповів директор закладу Олександр Шпеник.

ЧИТАТИ ДАЛІ »

Звернення лауреата почесної відзнаки імені Ороня Яноша Віктора Трошкі

21-го березня цього року президія Закордонного відділення Академії наук Угорщини на своєму засіданні присудила Віктору Трошкі Почесну відзнаку імені Ороня Яноша “за вагомий внесок у розвиток науки”.

ЧИТАТИ ДАЛІ »

До Чопської МТГ надійшла гуманітарна допомога з міста Загонь

Чопська міська рада, відділ охорони здоров’я в особі начальника відділу Віктора Курина висловлює щиросердечну подяку міському голові міста Загонь (Угорщина) Ласлові Гельмеці за надану гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів та перев’язувальних матеріалів.

ЧИТАТИ ДАЛІ »